До речі, більше 90% вірян Птичої хочуть мати в себе свою, українську церкву. Цей факт і став підставою для здійснення інформаційного впливу на свідомість «патріотичних та віруючих» росіян. Якби УПЦ МП хотіла вирішити конфлікт з протистояння навколо церкви, то вже б давно його вирішила. На жаль, події використовуються з боку УПЦ МП як підґрунтя для проведення психологічного зомбування глядачів різноманітних російських ток-шоу.
Про те, що українське суспільство пронизане свідомими чи не свідомими поплічниками Москви, не говорив хіба лінивий. Агенти впливу різного роду віщають суспільству про мир за любу ціну, про втрачену стабільність, що від розриву економічний зв’язків з Росією Україна потерпає найбільше, і таке інше.
Отож, хто стоїть за кулісами конфлікту в Птичій та так вдало маніпулює ситуацією? Ми провели власне розслідування і хочемо Вам розповісти про деяких з кукловодів, які виявляється мають тісні стосунки з російськими спецслужбами.
Є таке поняття «люди під прикриттям». Відомо, що ще за часів КДБ православна церква була потужно насичена такими особами.
Аналізуючи відкрити джерела інформації з Інтернету, увагу, ще за часів Євромайдану привернув одіозний протоієрей Андрій Ткачов, який наклав анафему на майданівців.
Подальше вивчення цієї особи виявило цікаві факти. Так, попередній помаранчевий майдан також не пройшов повз його увагу, в Інтернеті багато його критичних статей з цього приводу. Крім цього, отець Андрій взагалі є зухвалим українофобом. Не будемо зупинятись на цьому, Ви всі розумні люди подивитесь в всесвітній павутині його виступи та проповіді, як класично працює агентура впливу, як насаджується «Руський мір». Одне дає надію, що український народ сильніше і розумніше ніж всі режисери внутрішньо українських чвар у Москві.
Зупинимося на тому, хто такий Андрій Ткачов? Сайт «ДРЕВО. Открытая православная энциклопедия.» дає наступну інформацію (мова першоджерела):
"Андрей Юрьевич Ткачёв, митрофорный протоиерей, сверхштатный клирик Московского храма Воскресения Словущего на Успенском вражке Московской (городской) епархии РПЦ.
Родился 30 декабря 1969 года в городе Львове Украинской ССР.
В 15 лет поступил в Московское суворовское училище, по окончании которого два года обучался в Военном краснознаменном институте министерства обороны на факультете спецпропаганды со специализацией по персидскому языку. Кадровым военным не стал, институт не окончил и ушёл с формулировкой "по нежеланию учиться". Отслужил в армии.
В 1992-1994 годах учился в Киевской духовной семинарии.
6 мая 1993 года был рукоположен в сан диакона, а 5 ноября того же года - в сан священника.
12 лет был клириком Георгиевского храма в городе Львове.
В 2005 году получил открепительную грамоту от Львовской епархии и переехал в город Киев.
С 2006 года - настоятель киевского храма преподобного Агапита Печерского, а с 2007 года - также настоятель каменного храма святителя Луки Крымского, строящегося рядом с деревянным храмом преподобного Агапита Печерского.
На 2013 год был руководителем миссионерского отдела Киевской епархии.
6 февраля 2014 года был вызван в Киевскую Митрополию дать объяснение по поводу проповеди о "майдане", которая вызвала возмущения в СМИ. Также он принёс сожаления за то, что Украинской Православной Церкви пришлось терпеть из-за него информационные нападки в это непростое для Украины время.
В том же году был почислен за штат Киевской митрополии.
В июне 2014 года переехал в Россию."
Виявляється цей українофоб родом зі Львова. Однак це не все. І в такій офіційно вивіреній біографії чітко видно, що погони на свої плечі Андрій Ткачов надів ще в 15 років, однак хоч і священик, а військову частину біографії легко кажучи «приховав».
Власне розслідування доводить, що Андрій Ткачов не вчився в Московському суворовському училищі. А вчився він у рідному Лівові у Лівівській республіканській спеціальній школі інтернат з поглибленою військовою підготовкою в період з 1985 по 1988 роки. За період навчання активно опановував іноземні мови та рукопашний бій, в чому досяг чималих успіхів.
В 1988 році поступив у Військовий інститут іноземних мов (м.Москва). Для людей неосвічених, це один із основних вузів Головного управління розвідки Міністерства оборони СРСР. В ньому готували військових розвідників, які йшли на закордон. Тобто Андрій Ткачов не просто колишній військовий він фаховий розвідник.
Ось витримка з їх сайта : «ВУМО (Военный университет Министерства обороны, бывш. ВИИЯ) - одно из ведущих учебных заведений нашей страны. За годы своего существования в его стенах было подготовлено более 30 тысяч высококлассных специалистов. Слушатели и выпускники Военного университета принимали и принимают участие во многих конфликтах, объявленных и необъявленных войнах, защищая интересы нашей страны. После завершения военной карьеры они успешно действуют и в сфере частного бизнеса. События конца века раскидали наших выпускников по всему миру. Но, где бы мы не находились, чем бы не занимались, каждый из нас остался верен курсантскому братству.
Военный университет (ВУМО) - уникальное военное образовательное заведение, география наших выпускников - весь мир, их биографии - стоят книг, фильмов, песен. Мы все разные, но объединяет нас то, что наша Alma Mater - Военный университет или Военный институт иностранных языков. У него меняются имена, но суть и дух остаются прежними.
Военный университет без преувеличения - кузница кадров разведчиков, спецпропагандистов, юристов, которые всегда и в любой стране являлись и являются элитой общества. Свидетельством этому является то, что многие выпускники ВУМО - депутаты Государственной Думы, высокопоставленные сотрудники аппарата Президента, Правительства, ГРУ, СВР, ФСБ, ФАПСИ, МИДа, владельцы крупных предприятий, банкиры, писатели, журналисты, ученые, юристы, функционеры ведущих политических партий и так далее.»
Офіційно військова кар’єра Ткачова обривається у 1992 році, на четвертому курсі.
Відомо, що 1992 рік, переломний рік в історії українського православ’я, славнозвісний Харківський собор, митрополитом Київським і всієї України обрано Володимира Сабодана. Москва до кінця не довіряла Сабодану, тому в найближчий час після собору в оточені Володимира з’являється молодий хлопець, чию військову виправку не міг приховати і підрясник – наш герой.
Мабуть дуже перелякались в Москві наших майданів, що змушені були спалити добре законспірованого агента, після чого його треба було виводити в Москву.
А скільки їх ще на нашій землі в рясах і костюмах, ратують за канонічну віру, мир за любу ціну, дружбу з Росією та інше….
В контексті цього дуже дивним виглядає дружба місцевих можновладців з Рівненської ОДА, Рівненської Обласної Ради, прокуратури, фіскальної служби та інших державних установ з представниками Московського патріархату та зокрема протоієреєм Віктором Земляним, настоятелем Воскресенського храму в м. Острог, якій є також персонажем представленого Вам фільму.
Немає коментарів:
Дописати коментар