Перш за все слід розуміти, що сам факт проведення Нормандської зустрічі - перемога дипломатії Зеленського і його стратегії щодо припинення війни. Адже остання повноцінна зустріч у цьому форматі на рівні лідерів держав відбулася у 2016 році, на рівні міністрів – у 2018 році. Українці ж продовжують гинути у війні (на сьогодні, за даними ООН, налічується близько 13 тисяч загиблих)
Зрозуміло, що Росія всіляко відтягувала момент зустрічі, адже їй це було невигідно.
Екс-президент П. Порошенко не зміг (або не захотів) досягти домовленостей про нову зустріч у 2017, 2018 та 2019 роках, дотримуючись тактики затягування часу. Таким чином, Путіну створили зону комфорту: він діяв на Донбасі руками власних маріонеток («нас там нєт») і не мав необхідності відповідати на незручні питання міжнародних партнерів.
Тож Президент В.Зеленський вважає це неприпустимим, виступає за якнайскоріше досягнення миру, наполегливо здійснював і продовжує здійснювати реальні кроки для відновлення територіальної цілісності та захисту суверенітету України.
Відтепер політика України змінилася на більш прагматичну і дієву. Погодження формули Штайнмайєра і розведення сил та засобів на трьох ділянках були частиною продуманого дипломатичного маневра. Мета якого була - змусити Путіна робити відповідні кроки на зустріч, демонструвати прихильність до мирного рішення та врешті-решт - піти на зустріч у Нормандському форматі.
Ну що ж, мету досягнуто! В. Путін повернув полонених, повернув кораблі та дав команду на розведення військ. Якщо б він цього не зробив у відповідь, він був би винний у тому, що деескалації не відбувається. І хоч він намагався всіляко затягувати процес, висуваючи нові вимоги (наприклад, підготувати проект підсумкового документу), дата і місце зустрічі нарешті погоджені всіма сторонами.
У той же час від Нормандської зустрічі не слід очікувати фінальних домовленостей!
Українська сторона, хоч і хотіла б досягнути прориву, однак стримана в своїх очікуваннях від зустрічі. У підготовленому проекті короткого комюніке зафіксований обережний підхід без надто амбітних завдань.
За підсумками зустрічі Мінська група може розробити рішення по відновленню контролю України над своїми кордонами, обміну полоненими, стійкого припинення вогню. Це те, чого добивається Україна!
Тож чекаємо, що Президент В. Зеленський приїде з Нормандської зустрічі з якимось пакетом попередніх домовленостей, які він буде обговорювати з державними інститутами (Верховною Радою, урядом) і з громадянським суспільством (або навіть шляхом звернення до всіх українців). Президент не робитиме нічого, на що не буде згоди суспільства, згоди українців. Варіанти подальших кроків будуть обговорюватися саме в Україні!
Тож, буде зрозуміло, чи варто писати новий закон про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО, чи ліпше продовжити термін дії закону, який діє до 31 грудня.
Всі мають зрозуміти одне – шлях до миру не буде швидким та легким. Але цей шлях набагато краще, ніж ситуація «ні війни, ні миру», яка щодня забирає життя наших громадян!
Немає коментарів:
Дописати коментар