середу, 9 жовтня 2019 р.

Черговий інформаційно-психологічний вплив РФ зірвався

Не є секретом, що Росія постійно використовує різні елементи гібридної війни. І не є секретом, що Кремлівська влада ставить собі за мету контроль над Україною. І для цього застосовує, як силовий метод так і інформаційно-психологічний вплив.

Недалеким прикладом є «формула Штайнмаєра» для Донбасу.
У ЗМІ почала з’являтися інформація, що Україна погодилася на так звану «формулу Штайнмаєра». Ця новина викликала шквал обурення та неоднозначних реакцій. Проте, такі речі слід аналізувати з холодною головою, адже вони можуть мати різне трактування, але завжди винятково стратегічні наслідки для майбутнього України.
Насамперед варто  почати з того, що першими новину про те, що Україна підписала «формулу Штайнмаєра» активно почали розганяти російські ЗМІ. Таким чином, формувалася громадська думка, що наша держава підписала певний документ, який закріплює зобов’язання і містить під собою підписи усіх учасників Тристоронньої групи. Але насправді такого документу немає.
Що хотіла Росія?
Чергового «Майдану», але вже проти Зеленського та нової влади, дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні, яка б відвернула наміри країн ЄС щодо подальшої підтримки в напрямку впровадження реформ в контексті припинення військових дій на території східного регіону нашої держави.
Ну і звичайно Російські ЗМІ почали трактувати врегулювання військового конфлікту на Донбасі за «формулою Штанмайера», як початок капітуляції.
Але черговий інформаційно-психологічний вплив Російської Федерації зірвався.
… Журналіст опублікував лист, яким учасники Тристоронньої контактної групи підтвердили свою згоду з «формулою Штайнмаєра»: листи від української і російської сторін та представників ОРДЛО на ім’я Мартіна Сайдіка — представника ОБСЄ в Тристоронній контактній групі та один лист самого Сайдіка на ім’я голови ОБСЄ Мирослава Лайчака. Так, тексти цих листів повністю однакові. Тобто, є підтвердження того, що сторони погодилися використовувати так звану "формулу Штайнмаєра" як основу.
А тепер пошагово….
Якщо брати за основу теорію капітуляції, тут все зрозуміло. На окупованих територіях бойовики і сепаратисти отримають амністію, відбудуться вибори, і вчорашні злочинці будуть мати право засідати у Верховній Раді, а сама Верховна Рада буде змушена вносити змінити до Конституції та законодавчо закріплювати особливий статус Донбасу. І все це відбуватиметься за присутності політичного і військового впливу РФ на окупованих територіях, що, рано чи пізно, призведе до поглинання України Кремлем. І це найбільший ризик для нашої держави.
Зрозуміло, що реалізації цього сценарію не хоче ані українське суспільство, ні чинна влада. Тому варто використовувати можливості, які наразі виникають з врахуванням наявних листів на ім’я Сайдіка.
Можливість перша — зустріч у «нормандському форматі». Під час майбутньої зустрічі дуже важливо реалізувати такі тактики. Мова йде про те, аби домогтися від Росії взяття на себе зобов’язань і їх виконання. Такі зобов’язання стосуються виводу військ, роззброєння бойовиків та повернення контролю за кордоном.
Також важливо домогтися від Росії умови, що ті бойовики, які брали участь у війні, вбивали українців, порушували українське законодавство, навіть якщо вони підпадають під майбутню амністію, позбавляються права брати участь у виборах на окупованих територіях та обіймати посади у виконавчій і судовій владі після оформлення особливого статусу Донбасу. Саме це має стати ключовим месенджем України під час зустрічі «нормандської четвірки».
Можливість друга — не підписувати жодного документа, поки Росія не виконає вище вказані умови та загалом безпекову частину Мінських домовленостей. До процесу тиску на Кремль варто підключити США, Велику Британію, можливо Канаду та КНР у якості або гарантів реінтеграції ОРДЛО в Україну, або спостерігачів за цим процесом. При цьому варто перезавантажити відносини з Францією та Німеччиною, але увесь час тримати зв’язок з Вашингтоном та Лондоном, працюючи над двома основними питаннями: розширення персональних і секторальних санкцій щодо РФ; надання військової допомоги Україні.
Можливість третя — отримати від РФ гарантії, що після розведення військ, сепаратисти не почнуть захоплення нових територій. Прописати умову, за якої у разі порушення таких гарантій, Україна залишає за собою право виходити з процесу перемовин, а Захід надає нашій державі достатню військову допомогу, аби повернути захоплені бойовиками території. При цьому, Україна має право на повернення територій саме шляхом війни.
Можливість четверта — домагатися від країн Заходу закріплення за Росією статусу сторони конфлікту, що своєю чергою може як зірвати весь переговорний процес, але може й сприяти виконанню Москвою взятих на себе зобов’язань.
Можливість п’ята — залишити за собою право вийти з процесу перемовин, тільки-но Росія та влада окупованих територій почне порушувати умови попередньо досягнутих домовленостей.
В тому, що ані Москва, ні Луганськ і Донецьк, не мають намірів віддавати контроль за кордоном та роззброювати бойовиків, можна не сумніватися. Тому уся ситуація з «формулою Штайнмаєра» може закінчитися нічим. Але для України наразі варто демонструвати готовність до закінчення війни та пам’ятати про національні інтереси і усі можливі наслідки, якщо погоджуватися на умови Росії та Європи. Європа прагне якомога швидше розв'язувати проблему. Росія ставить собі за мету контроль над Україною. Тому треба пам’ятати, що немає вічних друзів і союзників. Вічними можуть бути тільки національні інтереси.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Українські сили є реальною загрозою для російських солдатів, – думка

  У бруді, холоді вони завмерли у напрузі, чи закінчаться так звані навчання чи президент накаже наступати. У цьому очікуванні російські вій...